Образотворче мистецтво “Акварель”
Керівника гуртка: Прінько Людмила Дмитрівна
Прінько Людмила Дмитрівна працює керівником гуртка протягом 12 років.
Закінчила Кримське художнє училище ім. Самокиша.
За фахом – викладач малювання та креслення.
За час роботи керівник гуртка проявила себе як творчий педагог, вмілий організатор дитячого колективу, який постійно працює над розвитком творчих здібностей своїх вихованців, творчої уяви, образного мислення, виховання спостережливості, бачення краси, яка є в природі.
Навчає її оберігати й відображати в малюнку, здійснюючи індивідуальний підхід до кожної дитини, ознайомлюючи дітей з кращими традиціями і здобутками народних художників, зокрема К.Білокур, а також навчає новій, оригінальній техніці живопису, якою володіє сама, як професійний художник.
Багато уваги приділяє роботі з обдарованими дітьми, залучаючи їх до конкурсів, виставок.
Постійно вихованці беруть участь у виставках-конкурсах, присвячених дню народження К.Білокур: “Диво-картини Катерини Білокур”, “Катерина Білокур – вічне джерело натхнення”.
Допомагає своїм вихованцям у формуванні умінь та навичок, які дають можливість розкрити творчі інтереси, створює умови для самовиховання, самовизначення гуртківців.
У творчій діяльності широко використовує прийоми світобачення художником краси природи: підкреслюючи, як саме К.Білокур вдається бачити «Життя кожної квітки, чути звуки, які йдуть від природи, від рослин і квітів.
Це було спільне життя на полотні…
Я теж іду тим шляхом, як Катерина Білокур, – “бачити красу в любій рослинці, навіть в бур’яні і хочу її піднести, красиво зобразити, щоб її полюбили за її оригінальність…” (Л.Д.Прінько).
Таким чином Людмила Дмитрівна виховує у своїх вихованців кращі людські почуття: доброту, любов до життя, до природи, до землі, до природного оточення, а також розвиває спостережливість, наполегливість, стійкі інтереси, волю, дає ніби путівку в життя: робити, оберігати, творити прекрасне.
Щорічно в обласних виставках-конкурсах вихованці гуртка здобувають призові місця.
У 2013 році вихованка здобула одне призове місце в обласному творчому конкурсі і стала лауреатом Всеукраїнської виставки-конкурсу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва “Знай і люби свій край”.
Багато вихованців-випускників продовжують справу, правильно обираючи життєвий шлях, саме завдяки формуванню таких якостей, як впевненість, рішучість, наполегливість, віра у свої творчі можливості і бажання їх вдосконалювати – це і є шлях до творчої самореалізації, шлях
Випусники гуртка “Акварель”
Малиновська Альона Юріївна
Випускниця Яготинської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, навчалася в гуртку образотворчого мистецтва з 2009 по 2012 рік.
За покликом душі навчалася в коледжі КНУТД (Київському національному університеті технологій та дизайну), одержала спеціальність: «Графічний дизайн. Художник-конструктор».
Після закінчення навчального закладу повернулася до рідного БДЮТ, в якому працює керівником гуртків образотворчого мистецтва (з 2014 р.), одночасно вступила до КНУКІМ (Київського національного університету культури і мистецтва на факультет “Графічний дизайн”).
Сергійчук Іванна Сергіївна
Випускниця Капустинського НВК “ЗОШ І-ІІІ ст. /ДНЗ”, Яготинського району), навчалася в гуртку образотворчого мистецтва “Акварель”, керівник Прінько Л.Д. з 01.09.2009 року по 30.05.2014 р.
Заняття малюванням обрала самостійно, за покликом серця і захопленням, а також відповідно до розвитку творчої уяви та здібностей, які постійно розвивала як самостійно, так і на заняттях гуртка.
Завжди виявляла великий інтерес до обраної справи, проявляла ініціативу і творчий підхід під час виконання поставлений завдань.
На заняттях гуртка “Акварель” отримала знання з образотворчого мистецтва, а також удосконалила навички створення живописного малюнка у таких техніках виконання: “Олія”, “Акварель”, “Графіка”.
У обраній справі Іванна досягла значних успіхів.
Постійно брала участь у всіх виставках-конкурсах, які проводилися у БДЮТ: у міських, районних, обласних виставках-конкурсах.
Постійно прагнула до самовдосконалення, самовиховання і це сприяло професійному самовизначенню.
З 2014-2015 н.р. вступила до Київського національного університету культури і мистецтва на факультет “Дизайн і середовище. Інтер’єр і ландшафт”.
Моторенко Галина Олександрівна
Випускниця Яготинської СЗОШ І-ІІІ ст. №3, навчалася в гуртку образотворчого мистецтва з 01.09.2009 р. по 30.05.2014 рік.
Займаючись улюбленою справою, проявила здібності до малювання, високий рівень розвитку творчої уяви, художнього смаку, стійкість інтересів щодо обраної творчої діяльності й продемонструвала постійне прагнення до самоудосконалення й самореалізації.
Постійно брала участь в районних виставках-конкурсах і отримувала призові (І-ІІ ) місця.
Неодноразово вихованка була Лауреатом обласних етапів конкурсів: “Об’єднаймося ж, брати мої!”, “Знай, люби свій край”.
Моторенко Галина прагне мати досвід власної творчої діяльності, до здобуття нових знань в галузі мистецтва, до професійного удосконалення улюбленої справи і це сприяло самостійній профорієнтаційній орієнтації, допомогло у виборі навчального закладу, у самовизначенні.
З 01.09.14 року Моторенко Галина розпочала навчання у КНУКІМ (Київському національному університеті культури і мистецтва на факультеті «Дизайн і середовище»).
Розвиток художньо-естетичних здібностей дітей та виховання екологічної свідомості на прикладах творчості К. Білокур на заняттях гуртка образотворчого мистецтва
Основна мета діяльності гуртків – виховання творчо свідомої особистості, що є носієм кращих надбань національної та світової культури і прагне поповнювати цю скарбницю своїм внеском, який має суспільно значиму цінність.
Головне завдання навчально-виховного процесу – підготовка молодого підростаючого покоління до творчого, духовно багатого життя.
Малювання – одне з найулюбленіших занять дітей.
За умови правильної організації занять з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, створюються належні умови для всебічного розвитку творчої особистості, розвитку обдарованості.
Творчість, оригінальність, які доповнюються завдяки пізнанню кращих духовних надбань українського народу, створення в малюнку краси, яка оточує нас, в поєднанні з вихованням кращих моральних якостей особистості – основний принцип діяльності гуртків
За таким же принципом навчаються вихованці гуртка образотворчого мистецтва “Акварель”, керівник художниця – Прінько Л.Д., яка добре вивчила творчість народної художниці К.Білокур, добре володіє технікою виконання живопису, графікою, а також елементи декоративного розпису, які поєднувала у своїх малюнках К.Білокур.
Старається навчити кожного свого вихованця і, застосовуючи ці прийоми виконання, характерні для творчості К. Білокур, вихованці створюють нові прекрасні творчі, оригінальні малюнки.
Поштовхом до створення прекрасного стала участь у щорічній районній виставці-конкурсі “Катерина Білокур – вічне джерело натхнення”, а також участь у обласних виставках-конкурсах: “Я Київщини – гордість і надія”, “Знай, люби свій рідний край”, “Моя веселкова Україна”.
Оригінальність, творчість самого педагога мають чудовий відблиск у творчих досягненнях вихованців гуртка образотворчого мистецтва.
Багато вихованців-випускників продовжують справу, правильно обираючи життєвий шлях, саме завдяки формуванню таких якостей, як впевненість, рішучість, наполегливість, віра у свої творчі можливості і бажання їх вдосконалювати – це і є шлях до творчої самореалізації, шлях до самовиховання, самовизначення.
Відкрите заняття на тему: “Катерина Білокур – вічне джерело творчості“
Якби в нас була такого рівня
Майстерності художниця, ми
Змусили б заговорити про неї весь світ
Пабло Пікассо
Підготувала: керівник гуртка “Акварель” Прінько Л.Д.
Мета: ознайомити з життєвим та творчим шляхом народної художниці К.Білокур.
Ознайомити дітей з творчими здобутками К.Білокур (розглянути репродукції картин К. Білокур.
Навчити зором сприймати різноколірні співвідношення та відтінки, повніше відчувати красу природи, розуміти твори художників – живописців.
Ця якість не приходить сама-собою – її треба розвивати, спілкуючись з природою і творами образотворчого мистецтва, а також виконуючи завдання, що сприяють розвитку здатності бачити її, самим зображати колір предметів.
Для цього корисно малювати натюрморт із предметів близьких кольорів, різних за світлістю, насиченістю, теплотою і холодністю.
Звернути увагу на основні прийоми малювання, які використовувала у своїх малюнках художниця.
Розвивати художній смак, естетичні почуття. Виховувати спостережливість, повагу до народних митців, бажання створювати прекрасне.
Тип заняття: теоретично-практичний
Обладнання: фарби, пензлі, олівці.
Баночки з водою, панно-приклади, зразок (намальований на папері), репродукції картин К.В.Білокур, створені натюрморти.
Методи і прийоми: розповідь, бесіда з учнями, показ. Пояснення, обговорення
Святково прибраний кабінет в українському стилі, дві дівчинки й керівник в українських костюмах.
Лине мелодія народної пісні “А ще сонце не заходило”.
Дівчинка в українському костюмі читає вірш Т.Г.Шевченка
Юна Катерина. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, не укрите.
Хід заняття: І. Оголошення теми і мети заняття.
- Організаційна частина, перевірка готовності учнів до заняття.
- Розповідь педагога про життєвий і творчий шлях К.Білокур.
Катерині Білокур – легенді і дійсності наших днів, єдиній у світовому живописі неосвіченій жінці-селянці, яка самотужки сягнула воістину фантастичних висот у малярській справі, 7 грудня 2012 року виповнилось би 112 років від дня народження.
Саме у день народження ангела великомучениці Катерини, 7 грудня 1900 року у селі Богданівна народилася народна художниця К.Білокур.
Про життєвий і творчий шлях дівчини розповідає Володимир Яворівський у своїй книзі “Автопортрет з уяви”.
Безрадісно пройшли її дитячі роки….
Прожила, промучилася на грішній землі 60 літ.
Треба ж було з’явитися на світ у день святої великомучениці Катерини, аби лишити народові диво-картини (Через діапроектор проектуються репродукції картин К.Білокур: “Ірис”, “Півонії”, “Декоративні квіти”, “Натюрморт” та ін.).
Заради них Катерина Білокур відмовилася від заміжжя, заради них самотужки осягти закони мистецтва, заради них вона терпіла насміхи односельців, заради них….
Дівчинка зачитує монолог К, Білокур: “Куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала, за мною слідом. Та й спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається, та ніби щось до мене промовляє, щоб я його не цуралась, щоб я його малювала, та чи на папері, чи на полотно виливала” (сідає малює).
Ведуча: На життєвому шляху дівчинки зустрілися люди, які допомогли їй у самоосвіті. Учитель іван Григорович Калита давав Катерині читати книжки зі своєї бібліотеки, показав альбом репродукцій картинної галереї.
Великий інтерес на формування інтересу дівчини до творчості мав Т.Г.Шевченко.
Дівчинка: “Ніщо на мене не справило такого враження, як “Кобзар”. Як взяла я того “Кобзаря” в руки – глянула на ті вірші й прозу, та так, як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав… От як засіло мені в голову те велике слово “художник”.
Ведуча. Малювала Катерина переважно квіти, вчилася компонувати, поєднувати “Квіти, як і люди, – живі, мають душу!” Тому ніколи не зривала їх, а змальовувала, сидячи біля стеблини чи куща, бо вважала, що “зірвана квітка – вже не квітка”. Малювала вона, наспівуючи улюблену пісню.
2 дівчинка: співає улюблену пісню К.Білокур “Над моєю хатою”
1 дівчинка: “Та як же не малювати квіти, вони ж такі красиві! А як прийде весна, та зазеленіють трави, а потім квіти зацвітуть! Ой, Боже мій! Як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша, та начебто аж посхиляються на мене, та як промовляють! “Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?”. То я все на світі забуду та знову малюю квіти, бо без квітів картини не красиві.”
Ведуча: З раннього періоду творчості збереглися картини “Берізка” (1934р.), “Квіти за тином” (1935р.), портрет сестри Олі Білокур (1926р.). “Чарівницею з Богданівни” назвав Олесь Гончар художницю К.Білокур. Під доторком її пензля найбуденніші, здавалось би, речі постають як вінець творіння працелюбної людини: кожне стебельце, кожна гілочка, кожна квітка співають хвалу щедрій, родючій землі українській, хвалу життю.
Погляньмо на картину “У Шрамківському районі на черкаській землі”: поряд з теплим духмяним зерном пшениці прохолодна сріблястість цукрового кореня і пригорща сріблястість цукрового кореня і пригорща хрустких кубиків свіжого цукру. Калинові грона – народнопоетичний символ краси, здоров’я – оповивають зерно. А вінок з пишних суцвіть конюшини, духмяного горошку, біло-рожевої шипшини, синіх сокирків, чебрецю і кмину – як справжній поетичний герб землі, що обдаровує людину хлібами й медами.
(За Н.Кащук).
1 дівчинка: “Мені не треба було очікувати в гості натхнення. Як найде на мене, – куди не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати завжди зі мною.”
2 дівчинка: “Дорослою дівчинкою я почула по радіо в сусідньому селі голос прекрасної співачки Оксани Петрусенко і, вражена, послала їй малюнок – відповідь на почуту пісню «Чи я в лузі не калина була”, зроблений на аркуші з учнівського зошита. Намальовані кетяги червоної калини сказали Оксані Андріївні про великий талант його авторки, і артистка зробила все, щоб моєю долею зацікавились люди, пов’язані з живописом».
Ведуча: Від селянської хати пішла чутка про творчість народної художниці К.Білокур.
У 1940 році її роботи експонуються на виставці в Полтаві, а потім на республіканській виставці в Києві. Москва також вперше побачила твори видатного митця декоративного розпису.
50-ті роки – найбільш плідний період творчості, їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках. У Богданівну приїжджають видатні представники культури. К.Білокур зустрічається й листується з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Анатолієм Мередою, Василем Касяном, Матвієм Донцовим, Степаном Кириченком.
Завдяки Павлу Тичині та Василю Касіяну Катерина Василівна потрапляє в опіку до Полтавського і Республіканського центру народної творчості.
Ім’я К.В.Білокур, самобутньої художниці з народу, яка в своїх чудових полотнах втілила невмирущу красу живописної української природи, її неосяжні степові далі, колгоспні лани, щедрі дарунки родючої землі, розмаїті квіти – символ радості, щастя і духовного життя українського народу – назавжди вписалося в історію українського мистецтва.
Було її життя важким: бачила й переживала революцію, громадянську війну, колективізацію, голод 1932-1933 років, Другу світову війну, повоєнні злигодні. Самота й недуга забирали сили, яких було і так обмаль.
У народі кажуть: “Життя прожити – не поле перейти”. Та є в тому полі Катерини Білокур і важкий цар-колос, і ніжні волошинки, і колючий осот. Все буває на життєвому шляху.
Та якщо є мрія, є улюблена справа – значить життя не буде пустим, безбарвним, нецікавим, а значить, пам’ятатимуть про тебе люди, шануватимуть і поважатимуть.
10 червня 1961 року Катерини Василівни Білокур не стало. Похована народна художниця України в центрі села Богданівна. В її хаті відкрито музей. Цю жінку – К.В. Білокур, душа якої була осяяна Божою Іскрою, воістину теж можна назвати святою.
1 дівчинка: Катерини Білокур – відомої художниці, вже немає серед нас, але з її полотен струменіє життя і кличе розмаєм квітів і хлібним колосом.
2 дівчинка: “…Я нічого не беру з собою. Ні, таки беру: своїх ненароджених дітей. Прости мені за це, світе, україно і Богданівко. Благаю вас – простіть! Я мусила відмовити собі в цій найпрекраснішій розкоші. В мене іншого виходу не було. Все, що залишилось після мене, – я заповідаю чужим дітям.
Я жила, як уміла жити моя душа. Може. Тому так болить мені тіло, що воно весь час існувало заради душі.
Я вже все пережила, через усе пройшла: кілька разів народжувалася й кілька разів помирала і не нарікаю на свою долю, бо вона – моя».
Ведуча: К.В.Білокур все зробила, аби лишитися у вічності, оскільки вписала яскраву сторінку в світовий живопис, в українську культуру ХХ століття. Ми, сучасники, перед нею в великому боргу, бо й альбомів, гідних її мистецтв, не видали. ЇЇ творчість стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців.
У Яготинському історико-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з живописними спогадами.
У Києві є великий “Білокурівський зал”.
Композитор Леся Дичко створила балет “Катерина Білокур” (1963 р.), у 1969 р. на екрани України вийшов художній фільм “Буйна”.
У 1956 р. Катерині Білокур присвоєно звання народного художника України. ЇЇ згадують поруч із славетними художниками Андрі Руссо, Марією Примаченко, Ніно Піросмашвілі.
Запрошую переглянути виставку репродукцій картин Катерини Білокур і полинути у чарівний світ квітів.
– Погляньте на одну з найвідоміших картин художниці – “Польові квіти”, неписану і 1941 р. В центрі – ніжно майорять кульки конюшини. На узбіччі – зірочки Петрових батогів. А ось – чарівні сині сокирки, жовтий коров’як, привітні братики, веселі грицики, золотавий льонок…
– Сотні маленьких квіточок – ласкавих і скромних дивляться на нас із цієї картини. Квіти наче розкидані по полотні, вони ніби утворюють хоровод навколо центру. А ось квіти наче розсипались, утворили невеличке “Віконечко”, крізь яке виринають золотаві колоски.
– Хлібний колос – володар полів – царює у живому полі квітів.
– У двох картинах, що мають одну й ту саму назву “Цар-колос” – художниця прославляє не тільки красу, а й доцільність у природі. Гірлянди живих квітів знову оповили безцінний дар землі, основу життя – колос.
У першому варіанті, написаному в 1944 році, три колоски зображено з різними овочами, – це підкреслює щедрість рідної землі. (На жаль, ця картина не повернулася з Парижу).
Через три роки з’явиться нова композиція. На ній уже відсутні овочі, фрукти. Самі лише налиті стиглим зерном колоски жита, пшениці, ячменю й вівса на червоному тлі. До них тягнуться і кручені паничі, троянди і півонії, бузок і безсмертник, хризантеми – квіти різних пір року. Їм усміхається золотий соняшник, привітно вітає тужавими листочками калина.
Так образно передала художниця вдячність і глибоку шану людей і всього сущого на землі його величності – хлібові.
Першим у творчій спадщині К.Білокур узагальнений пейзаж «Рідне поле» з’явився в 1949 році. Все літо працювала художниця над картиною на прохання своєї подруги Марії Добродійки (яка все чекала своїх двох Іванів з війни: чоловіка і сина).
Ось як про це пише В.Яворівський у книзі “Автопортрет з уяви”: «Змалювала колгоспне поле, оте, біля сльози Чураївни, яке найбільше любили її Івани, змалювала й трактора (як вона просила), що оре їхнє поле, а в тому тракторі, ніби вони обидва, Маріїні Івани. Чекає їх Марія, щойно махала їм ситцевою хусткою та й кинула її на плетений тин.
А буйні квіти – для Марії, оте віконечко в квітах – то Маріїна віра і пам’ять, і тракторець чуднуватий, бо таким його запам’ятала Марія; а поля їй більше не треба (хоч вона обробляє всі лани, які є в нашому колгоспі) найрідніший для неї той шматок лану, на якому є Іванів трактор. А квіти – для Марії – хай веселять її душу».
Ми гордимося тим, що ми нащадки нашого дорого наставника, майстрині, чиє ім’я відоме на весь світ, нашої землячки – народної художниці К.В.Білокур. Саме вона в наших душах зуміла запалити той вогник творчості і джерело натхнення, яке не повинно згаснути.
Ми повинні глибоко ознайомитися із її творчою майстерністю, скарбами її творчості і поповнювати світ краси, творити прекрасне, яке повинно радувати нас і наступні покоління, зігрівало душу кожного і своїм полум’ям запалювало юні таланти, викликало бажання у кожного з нас творити добре, прекрасне вічне.
Тому на сьогоднішньому нашому занятті ми пригадаємо основні прийоми й навички, які необхідні для створення картин і будемо їх застосовувати у своїй творчості.
Актуалізація опорних знань. Педагог розповідає про натюрморт, про його композиційну постановку. Для початку поставимо натюрморт із знайомих вам предметів, з 5-ти предметів (глечика, гілочки верби, невеличкої керамічної іграшки і двох яблук).
У нашому прикладі зоровим центром композиції буде великий предмет – глечик. З ним групуються предмети менші за масою – гілочка верби, невеличка керамічна іграшка з чорною поливою і два яблука – одне більше.
Друге – менше. На аркуші паперу – на форматі знайти їх місце, тобто знайти їх пляма. Предмети слід компонувати не по прямій лінії, а так, щоб менші предмети не закривалися більшими.
Далі треба визначити місце кожного предмета в цьому загально мій плямі. Тобто пляма кожного предмета в загальному плямі, і тільки після цього уточнимо пропорції і промалюємо кожний предмет.
Предмети мають різну форму, величину і забарвлення, по-різному розташовані в просторі. Глечик найбільший, найтемніший, він нагадує конус, яблука мають шароподібну форму. Глечик найбільший, найтемніший предмет.
Яблука – найсвітліші предмети. Роботу фарбами виконуємо послідовно від узагальненого кольору до колірних градацій, від більшого предмета – до меншого. Треба порівнювати колір освітлених і тіньових ділянок натури, теплоту і холодність кольору.
Всі кольори в природі можна визначити як теплі і холодні. Теплі кольори відображають поняття «вогонь» і характерні для них червоні, оранжеві, жовті.
Холодні – голубий, синій, фіолетовий. Таким чином передати ті відтінки предмета, які він набуває в залежності від оточуючого середовища.
Не можна обмежитися лише одним кольором, для того щоб передати колір, потрібно змішувати їх. Змішуємо на палітрі. Починати писати натюрморт краще зі світлих місць.
Спочатку рідкою фарбою відповідного кольору покриваємо зображення кожного предмета і площину, на якій розміщені предмети. Потім шукаємо колір тіньової сторони та падаючу тінь.
Натюрморт виконують в теплих кольорах. Відсуваємо малюнок і дивимось як поєднуються між собою фарби. Коли фарба висохне, вводимо колірні відтінки.
Не треба захоплюватись зображенням одного предмета, працюємо над усіма предметами одночасно. Постійно зіставляючи кольори малюнка і натури, помічаємо, що на поверхні глечика відбивається колір яблука, а воно, в свою чергу, відбиває колір глечика та драпіровки. Це явище називається колірним рефлексом.
Визначаючи колірні рефлекси, не забуваємо про те, що вони підпорядковані кольору предмета й ніколи не можуть бути яскравіше за нього. Щоб краще передати об’єм предметів, треба класти мазки за формою. Закінчуючи писати натюрморт, треба частіше дивитися на малюнок здалеку, поєднуючи його з натурою.
3. Інструкція до практичної роботи.
4. Практична робота.
5. Підсумок заняття.
Керівник контролює, допомагає кожній дитині, пояснює всім, як уникнути помилок, перевіряє зроблене, працює індивідуально з кожним учнем.
Підсумок:
Керівник з гуртківцями аналізує виконання робіт, оцінює. Вказує на помилки, пояснює домашнє завдання, наголошує на тому, як потрібно уникнути попередніх помилок.
Література: Журнал «Художник», «Великі художники», сучасні журнали.
Проведення виставки дитячих малюнків “Катерина Білокур – вічне джерело натхнення“
Щорічна районна виставка-конкурс, присвячена дню народження народної художниці К.Білокур, проводиться з метою популяризації досвіду дітей, виявлення талановитих дітей, виховання молоді на кращих прикладах українських митців, формування естетичних почуттів і бажання творити прекрасне.
Виставка проводилась за участю дітей. Брали участь: вихованці гуртка “Акварель” (керівник Прінько Л.Д.); «Батік», “Виготовлення сувенірів” (керівник Варгас О.О); учні загальноосвітніх закладів міста та району.
Вихованці обмінялися досвідом роботи з образотворчого мистецтва, звернувши увагу на техніку виконання малюнків, відзначили переваги та недоліки в роботах, визначили кращі роботи, а також відібрали малюнки для участі в тематичних виставках: “Об’єднаймося ж, брати мої!”, “Моя мальовнича Україна”, “Знай, люби, вивчай свій рідний край”.
Для участі в обласному етапі конкурсу “Об’єднаймося ж, брати мої!” були відібрані роботи вихованців гуртка “Акварель” (керівник Прінько Л.Д,):
Моторенко Галини (графіка й живопис) – “Якось недавно довелось мені заїхати в Україну…”, “На Вкраїні милій…”, Сергійчук Іванни (живопис) – “Я так її, я так люблю Мою Україну”, “Було колись на Вкраїні” (живопис) – Сандоян Каріна, а також роботи учнів Панфильського НВК – Томків Марії (вишивка), а також Фарбованського НВК – Гордієнко Юлії (вишивка), (керівник Пінчук З.А.), Ковальської Анни (вишивка) Яготинська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 (керівник Пархоменко Н.М.). Переможцем конкурсу обласного етапу стали роботи Моторенко Галини.
Відкрите заняття гуртка образотворчого мистецвта “Акварель“
Картини живуть своїм власним життям,
Народженим душею художника
Вінсент Ван Гог.
Тема: “Наодинці з природою”
Мета:
Вчити дітей рівномірно заповнювати площину малюнком, розташовувати предмети у певній послідовності, створюючи живописний малюнок з натури. Ознайомити з поняттям «натюрморт».
Залучати до вивчення природи, ознайомити з методами передачі на площині і її зображення в перспективі, передаючи будову овочів, трав’яних рослин, чітко передавати форму й колір предметів.
Ознайомити дітей з технікою пензлевого розпису (робота кінцем і віссю товщиною пензля, примокування, проведення ліній), розвивати окомір, увагу, виховувати естетичний смак, працелюбність, наполегливість, почуття взаємної відповідальності.
Поглиблювати знання дітей про біологічні властивості рослин, вміти вбачати красу, оригінальність, цінність. Виховувати естетичні почуття, любов до природи.
Тип заняття: практичний, індивідуально-груповий.
Обладнання: фарби, пензлі, олівці, баночки з водою, панно – зразки, намальовані малюнки педагогом.
Методи і прийоми: розповідь, бесіда, розгляд малюнка, пояснення обговорення.
Хід заняття:
1. Оголошення теми і мети заняття.
Організація заняття, перевірка готовності вихованців до заняття.
Актуалізація опорних знань, розповідь педагога:
У нашій художній майстерні ми поринемо у світ краси, добра.
– А зараз ми пригадаємо, що найбільше вас вразило в картинній галереї під час екскурсії?
– У картинах яких художників переважають квіти?
– Яких кольорів переважають фарби?
– Якими технічними прийомами найбільше вдалося відобразити чарівний світ квітів?
– Які квіти нам дають найбільшої наснаги для творчості, сили?
– Кожна рослинка, кожна квіточка має свій зовнішній вигляд, і, необов’язково, чи це – декоративна, чи дика, чи лікарська, навіть бур’ян – кожна, коли ми уважно в неї вдивимося, має щось незвичайне і в зовнішньому вигляді, і несе відповідний позитивний енергетичний заряд і є стимулом до творчості, до краси, добра.
Розгляд рослин (бур’янів: будяків, подорожника, пирію, ромашки, дурману, лопуха, пижми, цвіту цибулі й часнику і т.п.)
– Зверніть увагу на ці рослини? Що вам здається не перший погляд? Що особливого у їхньому зовнішньому вигляді?
– Більшість із цих рослин – бур’яни, і , на перший погляд, як вам здається, не мають цінності. Але, як ми уважно придивимося, кожна рослина перш за все, – це жива істота, вона ніби щось хоче розповісти про себе, демонструючи свою оригінальність, значимість, свою красу.
Кожна рослина несе в собі біологічні і енергетичні особливості, більшість з них ще й містять лікувальні властивості. Всі вони надають нам сили, але, при умові, якщо ми їх глибоко пізнаємо, зуміємо, з ними знайти мову, тобто повністю їх пізнаємо, відчуємо. Тоді тільки ми зможемо їх чітко відобразити, тобто намалювати їх такими, якими вони є насправді в природі, і зрозуміємо, що ми теж є частинкою природи, як рослини, які нас оточують.
– Пригадайте, які рослини найбільше любила малювати народна художниця Катерина Білокур?
– Чому вона не малювала зірваних квітів?
– Катерина Василівна дуже любила рослинний світ, цінувала й не могла «зробити боляче», тобто знищити їх. У своїх малюнках вона хотіла не лише їх майстерно відобразити, а й подовжити їм життя, щоб потім жити разом з ними, милуватися, розмовляти…
Цим самим художниця висловлює своє небайдуже ставлення до оточуючої нас природи, своїми картинами вчить бачити красу рослин і навчає їх оберігати й передавати нащадкам. ЇЇ полотна, квіти, – це були її друзі, її сім’я, її діти, її світ.
Вона ними жила. Їй хотілося швидше їх намалювати, і дуже переживала художниця, що із-за своєї недуги не встигне це зробити, що вони зможуть зів’янути. Квіти для Катерини Василівни, – це її життя. Вони потрібні, щоб жити і творити прекрасне, створювати шедеври мистецтва, якими будуть милуватися наступні покоління.
От і ми з вами, зараз, теж художники, які створюють красиві картини. Для цього потрібно добре володіти відповідними прийомами з техніки малювання фарбами, але головне – вміти бачити і відчувати чарівний світ квітів: їх колір, форму, композицію, помічати найдрібніші деталі їхньої будови і за допомогою відтінків передавати гармонію поєднання кольорів, композицію. Створивши на занятті невеличкі ескізи буде у вас підготовчим етапом до створення картини.
У наших малюнках, які ми будемо створювати на заняттях, переважають звичайні рослини, які нас оточують, ми їх відображуємо не з уяви, а з натури. Ось ця композиція зібраних рослин називається натюрмортом, який у кожного з вас на столі. Ви будете створювати саме свою композицію, тобто роботи ваші будуть різними.
Вам потрібно уважно вдивитися у ці рослинки, які знаходяться перед вами: їх побачити, відчути, зачерпнути всю красу як зовнішню, так і внутрішню, бо все іде через почуття, через любов до всього живого. Його потрібно відчути і приблизити до себе… Адже природа – первинна, основа всього.
Якщо ми не відчуваємо природу, ми не відчуваємо людину в ній. Людина – це вже дитя природи. Наскільки вона з дитинства відчує її, із цим багажем добра, любові до природи, до всього прекрасного вона піде в життя. І всьому прекрасному вона навчатиме інших. І ніколи вона не зробить зла іншим.
Отже, навіть в кожній рослині, навіть бур’янині потрібно побачити і відчути її красу, цінність (лікарські властивості). Як художник, я звертаю увагу не лише на зовнішню сторону рослини: я повинна її відчути, полюбити, знаючи її біологічні, естетичні, а також ціннісні властивості, а іноді й обожнюю якусь рослину.
Як ви замітили, найбільше у моїх малюнках зустрічаються будяки, соняшники і дуже багато не декоративних рослин, а звичайні бур’яни. Адже я розумію, що крім зовнішньої краси кожна рослина допомагає людям жити: очищає повітря, захищає від пилу, від різких звуків, лікує людину, містить харчові властивості і для людей і для тварин.
Ось, наприклад подорожник. Цю рослину дуже широко застосовують: при укусі ос, бджіл, комарів – прикласти до рани, і відразу зніме біль, набряк, при головному болю, а також при шлункових та простудних захворюваннях. Деякі рослини приємні нам, перш за все, із-за своїх парфумних особливостей, тобто мають дуже приємний запах.
І все на Землі – це боже створіння: і людина, і тварина, і комахи, наприклад бджоли, сонечка, метелики, – все повинне приносити один одному користь: і люди, і тварини, і рослини, котрі живуть поруч один з одним, з нами, а ми, в свою чергу, повинні не ображати, не губити природу…
Бачте, як все дуже мудро, цікаво створено в природі: саджаєш невеличку насінинку, наприклад, від вишні, і виростає таке красиве і зі смачними плодами дерево… Або із легкої, тендітної пушинки виростає тополя, із пушинки-парашута – кульбабки, будячки. У різну пору року дерево виглядить по-різному: на темному небі, перед грозою, наприклад, дерево буде світлим на фоні неба.
Художник повинен спостерігати за природою, і якщо вона його надихає, то йому хочеться намалювати, передати свої почуття, думки, своє сприйняття, красу природи. І все, що ми малюємо, повинне впливати на глядача, переконувати його, а також повинне вчити прекрасному, доброму, вічному.
– Тому перше наше завдання – уважно розгляньте свій натюрморт, постарайтеся відчути красу й полюбити кожну рослинку
Спробуйте їх розмістити на своєму форматі, на площині, на папері. Рівномірно розташовуйте елементи (правильне співвідношення елементів в композиції) (Стежити за поставою дітей під час малювання).
Звернути увагу на такі деталі: формат, пляма в форматі… Яскраве поєднання, кольорова гама. На своєму зразку папері здійснювати показ елементів. Обговорюється разом з дітьми гармонійне поєднання кольорів
(таким чином, діти спілкуються між собою, дискусують і йде взаємодопомога, взаємо підтримка між старшими і молодшими дітьми)
Відгук старших дітей: “У нас заняття – не просто малювання, а цікаві, цінні фрагменти життя. Вони нам допомагають вдивлятися в життя, бачити цінність і перспективи”, тобто на таких заняттях формуються ціннісні якості особистості.
Прийоми: 1) показ окремих елементів малювання акварельними фарбами: зображення трав’яних рослин; вивчення їх структурної будови. Показ зображення окремих елементів польових квітів і трав. Живописне вирішення зображення зеленої маси.
2) Вказівки, схвалення, приклад позитивного, оригінального в малюнку.
3) Інструкція до практичної роботи. Пояснюється, як можна уникнути помилок.
4) Практична робота. Колективно-практична робота. Кожен вихованець працює над індивідуальним виконанням роботи. Даються поради та рекомендації. Відзначається кращий, оригінальний задум, початок. Працюю індивідуально з кожною дитиною, перевіряю виконання, оцінюється кожна перевага, застереження щодо уникнення і повтору попередніх помилок
5) Аналіз і висновки створених ескізів малюнка.
6) Підсумок заняття, рекомендації до наступних занять
Залучити дітей до участі у виставках: «Катерина Білокур – вічне джерело натхнення», «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Знай, люби свій рідний край»
Література:
1.Журнал «Художник»
2.Журнали «Великі художники»
3.Сучасні журнали-ілюстрації
Відкрите заняття гуртка «Акварель»
Тема: Візерунок у квадраті
Підготувала і провела:
Керівник гуртка “Акварель” Прінько Л.Д.
Мета заняття:
Розвинути у гуртківців просторове бачення геометричних предметів та вчити зображати їх на папері з світловими відтінками. Навчити правильному розташуванню та побудови малюнка, знаходженню центру.
Обладнання: альбом (аркуш паперу), олівці, гумка, підстругачка, лінійка.
– Перш ніж приступати до роботи, потрібно підготувати для цього місце. Сидіти треба прімо, притулившись до спинки стільчика. Під час малювання швидко втомлюються очі, тому повинно бути гарне освітлення.
Композиція – це з’єднання або об’єднання різних елементів зображення в єдине, художнє ціле за формою та змістом. Основні види композиції, які дають найбільш глибокого зображення ідеї виробу є ритм, симетрія, пропорції тощо.
Головне може бути виділено різними художніми прийомами і необов’язково розташовані в центрі композиції. Побудова кольорової композиції основана на ритмі – чергування кольорових плям головних і підлеглих, насичених і послаблених.
Побудова смужки – простий спосіб показу ритму в малюнку. Характерною особливістю малюнка є ритмічне чергування елементів або груп елементів, різноманітністю всіх її частин.
Малюнок, розташований на поверхні, можна прикрашати або всю поверхню, або якусь її частину. Для побудови малюнка можуть бути використані геометричні фігури (трикутник, сфера, коло, ромб. Циліндр тощо), рослинні мотиви (листочки, квіти, гілки, дерева тощо), зображення тваринного світу (комахи, птахи. Риби тощо), а також фігури людини.
Інколи геометричний малюнок поєднується з мотивами природи. Малюнок виникає тоді, коли один і той самий мотив повторюється декілька разів.
Для цього залишають тільки загальні, характерні для цього виду рослин або тварин, ознаки. Загальні можуть легко повторюватися в малюнку декілька разів, утворюючи ритмічну побудову.
Обов’язковою умовою побудови малюнка є рівність його частин, плавність і ритмічність ліній утворюваних його. Наприклад, для малюнків геометричних фігур характерна симетрія – закономірне розташування основних ліній, форм.
Побудова малюнка може бути на одній осі симетрії заснована на дзеркальному відображенні і заснована на принципі рівноваги.
Орнаментна смуга може бути побудована по двох схемах: в першій мотиви повторюються декілька раз і розташовані в напрямку знизу догори праворуч; у другій схемі цей мотив розташований з чергуванням знизу зліва праворуч. Такі повторювання однакових елементів або груп елементів називаються рапортом.
Часто малюнок будується в замкненій площині. В залежності від малюнка і задуму виконавця може змінюватися його форма розташування. Сьогодні ми будемо вчитись розташовувати геометричні фігури у симетрії одна від одної.
Правильно визначити світлотіні. Знаходити центр аркушу. Це геометричні фігури циліндр та куля.
Для закріплення матеріалу діти самі повинні вибрати геометричні фігури та розташувати їх по центру аркушу паперу та визначити світлотіні індивідуально. Діти працюють самостійно. Підсумок заняття.
Відкрите заняття на тему:
Натюрморт складний (з п’яти предметів різних за кольором і формою. Поняття тону. Нанесення світлотіні на малюнок. Виконання натюрморту у тоні. Колір світлотіні і тіньової частини предметів.
Мета: вчити дітей рівномірно заповнювати площину візерунком, розташовувати, розташовувати елементи візерунка відповідно до форми і площини.
Ознайомити дітей з технікою пензлевого розпису (робота кінцем і віссю товщиною пензля, примокування, проведення ліній). Розвивати окомір, увагу, виховувати естетичний смак, працелюбність, наполегливість, почуття взаємної відповідальності.
Тип заняття: практичний, індивідуально-груповий
Обладнання: фарби, пензлі, олівці, баночки з водою, панно – приклади, педагогічний малюнок на папері
Методи і прийоми: розповідь, бесіда з учнями, показ, пояснення, обговорення.
Хід заняття
І. Оголошення теми і мети заняття.
1) організаційна частина – перевірка готовності гуртківців до заняття.
2) актуалізація опорних знань, розповідь педагога:
– складання геометричного орнаменту в квадраті: геометричний орнамент створюється ритмічним повторенням ліній, зигзагів, хвиль, трикутників, ромбів, кругів та інших простих фігур. Незважаючи на це, геометричні візерунки бувають дуже привабливі й різноманітні.
Починають візерунок будувати із зображення великого квадрату, який розбивають на чотири менших. Потім знаходять середини сторін кожного з них і сполучають здобуті точки прямими лініями.
Утворюються чотири однакових ромби, по краях великого квадрата, а п’ятий ромб буде в центрі. Утворюються проміжки, в свою чергу, їх можна заповнити меншими ромбиками так, як це зроблено на моєму малюнку (зразку).
Знаходити точки потрібні, проводити лінії треба від руки. Коли орнамент виконане олівцем, можна починати роботу гуашевими й акварельними фарбами, візерунок виконується яскравими фарбами.
Запитання для вихованців: 1) Як створюється геометричний орнамент?;
2) Де ви бачили орнамент?
Предмет квадратної форми можна прикрасити й одним якимсь рослинним мотивом. В таких випадках частини композиції зображають спрощено, площинно, геометризовано.
Складання візерунка в трикутнику. Тепер навчимось прикрашати візерунком предмети трикутної форми. Спочатку побудуємо на аркуші трикутник, усі сторони якого рівні між собою.
Сполучивши середину кожної сторони з протилежним кутом, знайдемо центр прямокутника. Це допоможе нам правильно за компонувати візерунок – три великих і три малих листки, а між ними три кружечки, стежимо за тим, щоб візерунок був симетричним. Потім малюнок виконуємо в кольорі.
Запитання: У якій послідовності складається візерунок в трикутнику? Складання візерунка в крузі.
– від руки проведіть краг. Визначте його центр. В ньому ви розмістите елемент орнаменту, який стане зоровим центром композиції; об’єднає її в єдине ціле.
Створення орнаменту, де зоровий центр збігається з геометричним – найпростіша можливість правильно за компонувати орнамент, і майстри народного мистецтва часто вдаються до цього прийому.
Але можна будувати композицію за іншим принципом – розташувати орнамент за зовнішньою лінією круга. Спробуйте виконати це завдання.
Педагог показує зразки вже зроблених робіт, обговорює ці роботи.
3. Інструкція до практичної роботи;
4. Практична робота.
5. Аналіз і висновки роботи.
6. Підсумок уроку.
Запитання для гуртківців:
– В чому відмінність графічно-декоративних робіт від живописних? (обговорення, приклади).
Колективно-практична робота (кожен учень працює над індивідуальною роботою. Стежу за роботою, даю поради. Відмічаю кращий початок).
Слідкую за розміщенням малюнка на папері. На площині, співвідношення елементів в композиції, слідкую за поставою. Звертаю увагу на моменти:
– формат, пляма в форматі…
– – звертаю увагу. Щоб візерунки за кольором поєднувались один з одним (демонструю на папері). Яскраве поєднання: жовтий – синій, червоний – зелений. Фіолетовий – оранжевий.
– Обговорення зроблених робіт в кольорі.
Керівник контролює, допомагає кожній дитині, пояснює всім. Як уникнути помилок, перевіряє зроблене, працює індивідуально з кожним учнем.
Підсумок заняття:
Керівник з вихованцями аналізує виконання робіт, оцінює, вказує на помилки, пояснює домашнє завдання. Щоб в них не зробити попередніх помилок.
Література: Журнал “Художник”, журнал “Великі художники”, сучасні журнали – ілюстрації.
Запис: за телефоном 096-408-20-38 або відправте повідомлення в чат
