Художній стиль мовлення

Художній стиль – не лише інструмент літературної творчості, а й потужний засіб впливу на свідомість, емоції та світогляд читача.

У контексті сучасної освіти, медіа й культурної ідентичності володіння художнім мовленням стає стратегічною компетентністю.

Факт: за даними освітньої програми з української мови, аналіз і створення текстів у художньому стилі – один із ключових елементів формування мовленнєвої компетентності.

Інсайт: здобувачі позашкільної освіти, які регулярно читають художню літературу та вміють її аналізувати, демонструють вищі показники з креативного письма.

Мета й завдання статті

Мета – чітко, аргументовано й практично розкрити суть художнього стилю мовлення, його структуру, функції та мовні засоби.

Завдання:

надати системне уявлення про художній стиль;
визначити його ключові ознаки та функції;
проаналізувати мовні засоби, які його формують;
показати, як художній стиль використовується на практиці;
сформулювати поради для учнів, вчителів і авторів.

Поняття мовного стилю: короткий огляд стилістики

Мовний стиль – це система мовних засобів, які використовуються відповідно до мети спілкування, ситуації та аудиторії.

В українській мові виокремлюють п’ять основних стилів:

Науковий – для передавання знань;
Офіційно-діловий – для документів і ділового спілкування;
Публіцистичний – для впливу на громадську думку;
Розмовний – для побутового спілкування;
Художній – для створення образів, естетичного впливу.

Місце художнього стилю серед інших стилів мовлення

Художній стиль вирізняється всеохопністю мовних засобів: у ньому задіяні елементи всіх інших стилів.

Ключова функція – не просто інформувати, а вразити, емоційно задіяти, змусити уявити, відчути, замислитися.

Приклад:

Науковий: клен – листяне дерево родини сапіндових.
Художній: на вітрі шелестів червоний, мов палаючий вогонь, кленовий листок – останній знак осені.

Про художній стиль

Визначення художнього стилю

Художній стиль мовлення – це функціональний різновид літературної мови, призначений для створення художнього образу, емоційного впливу на читача й естетичного оформлення змісту.

Він є основним засобом мовлення в художній літературі, а також широко використовується в драматургії, піснях, рекламі, кіносценаріях, авторських блогах.

Основні ознаки художнього стилю

Емоційність і експресивність

Художній стиль передає настрій, інтонацію, внутрішній стан персонажів або автора.

Мовні засоби:

вигуки (о, як болить!),
окличні речення,
інтонаційне виділення,
використання емоційно забарвленої лексики (жахливий, чарівний, кволий, німий).

Порада: для передачі емоції обирай слова, що мають відтінки почуттів, а не нейтральну лексику.

Образність

Мета – створення візуальних, слухових, тактильних образів у свідомості читача.

Засоби:

епітети (срібляста тиша),
метафори (ніч – чорна криниця),
порівняння (він стояв, мов скеля).

Приклад: сонце виливалося золотом на поле – мов чаша, переповнена світлом.

Інсайт: чим точніше образ – тим сильніший емоційний зв’язок з текстом.

Індивідуалізація мовлення

Кожен автор створює власну мовну систему – стиль, який відрізняє його твори.

Авторський стиль – комбінація улюблених лексем, ритміки, синтаксису, тональності.

Приклад: мова творів Івана Франка більш публіцистична, у Лесі Українки – символічна, а у Стуса – сповнена психологічної напруги.

Порада: уникай шаблонів – шукай власні мовні образи.

Використання мовних засобів усіх рівнів

Фонетика: алітерація (повтор звуків для емоційного ефекту: шепоче, шелестить, шумить).
Лексика: синоніми, архаїзми, діалектизми, індивідуалізми.
Морфологія: варіативність форм (зором – зіром, ясне – ясненьке).
Синтаксис: інверсії, риторичні фігури.

Інструкція: коли пишеш художній текст, обов’язково звертай увагу на звуковий ряд – як “звучить” речення вголос.

Функції художнього стилю

Естетична

Сприяє формуванню естетичного смаку, дає насолоду від краси слова.

Приклад: О. Олесь, Ліна Костенко, Г. Тютюнник – автори, тексти яких вивчаються не лише за змістом, а й за мовною майстерністю.

Комунікативна

Передає інформацію не прямо, а через художні засоби – метафори, символи, підтекст.

Порада: у художньому тексті важливо “не сказати в лоба”, а дати читачеві можливість відчути зміст.

Виховна

Формує моральні орієнтири, уявлення про добро, справедливість, красу, людяність.

Приклад: у романі “Тигролови” І. Багряного закладено потужне виховання на прикладі боротьби за волю.

Емоційно-психологічна

Дає змогу читачу співпереживати, очищуватися через емоції (катарсис).

Факт: психологи використовують читання художніх творів як метод арт-терапії.

Мовні засоби художнього стилю

Мовні засоби в художньому стилі виконують не лише комунікативну функцію, а й естетичну, психологічну, виховну.

Вони створюють образ, передають настрій, формують уявлення, викликають емоції, сприяють глибшому осмисленню змісту.

Художній стиль активно залучає ресурси всіх мовних рівнів: лексики, морфології, синтаксису, фонетики.

Лексичні засоби

Епітети

Епітет – це образне означення, яке надає предмету чи явищу емоційного або естетичного забарвлення.

Функція: уточнення образу, посилення виразності, індивідуалізація предметів.

Приклад: “сріблястий місяць”, “шалена буря”, “солодка туга”

Практичний прийом: не перевантажуйте текст епітетами – вони мають бути точними та виправданими.

Замість банального “гарний краєвид” краще: “зеленокоса долина в обіймах ранкового туману”.

Метафори

Метафора – це перенесення значення з одного предмета на інший за схожістю, аналогією.

Функція: створення нового образу, активізація уяви.

Приклад: “сонце сміється”, “думки гудуть, як вулик”, “життя – театр”.

Інсайт: метафора працює ефективніше, коли несподівана, але логічно виправдана.

Читач має “відчути” глибину, а не спотикатися об штучність.

Порівняння

Порівняння – зіставлення двох об’єктів для уточнення образу або емоції.

Форма: сполучники як, немов, мов, наче.

Приклад: “Летів, як вітер”, “Очі – мов зорі”

Практичний прийом: використовуйте порівняння для передачі станів чи рис персонажа: “Він стояв, як витесаний з каменю” – це підкреслює його рішучість або заціпеніння.

Архаїзми, неологізми, діалектизми

Архаїзми – застарілі слова, що використовуються для стилізації мовлення.
Неологізми – нові слова, які створюють ефект сучасності або новизни.
Діалектизми – регіональні слова, які надають тексту колориту.

Приклади:

архаїзм: “оружжя”, “перст”;
неологізм: “нейросітка”, “кіберкультура”;
діалектизм: “ґринджоли”, “кульбабка” (чай із ромашки).

Порада: використовуйте архаїзми – для історичної атмосфери; неологізми – в сучасному контексті; діалектизми – у мовленні персонажів або для етнографічної достовірності.

Індивідуально-авторські слова

Це слова, вигадані автором або переосмислені ним.

Вони створюють унікальний стиль і світ.

Приклади:

“душемотання”, “дощодзвін” (Ліна Костенко);
“серпокрильці” (поетична назва стрижів).

Інсайт: такі слова запам’ятовуються, бо провокують нестандартне мислення.

Це – авторський почерк.

Морфологічні засоби

Варіативність форм

Художній стиль використовує різні граматичні форми для виразності: архаїчні закінчення, кличний відмінок, звороти на зразок “ходжу я” замість “я ходжу”.

Приклад: “О мати! Сльози – то не сором…”.

Це не помилка, а стильовий прийом, що посилює емоцію або підкреслює жанр (лірика, драма).

Зміни порядку слів

Порядок слів може бути змінений для виразності, ритмічності або емоційного наголосу.

Приклад:

“Не мовчи – кажи мені правду” (акцент на дії)
“Пішов у ніч мовчазний він” (інверсія створює напругу)

Використовуйте, коли потрібно привернути увагу до ключового слова або створити ритм.

Синтаксичні засоби

Авторські синтаксичні конструкції

Своєрідні побудови речень – це почерк митця.

Часто – це короткі, рвані фрази або, навпаки, гіпердовгі речення з багатьма вставними конструкціями.

Приклад: “І мовчки – пішов. А вона – стояла. Довго.”

Працює на психологічну напругу або емоційне загострення.

Інверсія, риторичні запитання

Інверсія – зміна звичного порядку слів.

Риторичні запитання – питання без очікування відповіді.

Приклади:

“Чи є на світі щось дорожче за волю?”;
“Пахне липа – хіба ж то не диво?”.

Використовуйте, щоб підкреслити думку, звернутись до емоцій читача.

Еліпсис, градація

Еліпсис – пропуск елементів, які легко відновлюються з контексту.
Градація – посилення або послаблення думки в кількох частинах речення.

Приклад:

Еліпсис: “Він – додому. Вона – мовчки.”
Градація: “Бачив, знав, відчував…”

Еліпсис динамізує текст, градація – нарощує напругу або емоцію.

Звукові засоби

Алітерація, асонанс

Алітерація – повтор приголосних.

Асонанс – повтор голосних.

Приклади:

Алітерація: “Сипле, стелеться, шумить…”;
Асонанс: “У лузі гуляли утомлені думи”.

Використовуйте для звукового малюнка, створення ритму, музичності.

Звуконаслідування

Передача звуків природи, рухів, голосів.

Приклади: “дзенькіт”, “булькати”, “цвірінькати”, “дзюрчати”.

Особливо ефективно в описах природи, дитячої літературі, казках.

Стилістичні фігури й тропи

Гіпербола, метонімія, синекдоха

Гіпербола – перебільшення: “море сліз”;
Метонімія – перенесення за суміжністю: “з’їв дві тарілки”;
Синекдоха – частина замість цілого: “у домі – сто душ”.

Роблять текст не просто живим, а емоційно наповненим і образним.

Анафора, антитеза, повтор

Анафора – повтор слова на початку: “Я бачив – небо. Я бачив – вітер. Я бачив – себе.”.
Антитеза – протиставлення: “Не для слави – для свободи”.
Повтор – цілеспрямоване наголошення: “Він ішов, ішов, ішов…”

Ці засоби ритмізують текст, надають йому сили й виразності.

Художній стиль – це мовний інструментарій емоційного, образного, естетичного впливу.

Його засоби не випадкові – вони завжди працюють на зміст.

Майстерне використання лексики, граматики, синтаксису, звуків і стилістичних фігур – це ознака не тільки таланту, а й глибокого розуміння мови.

Жанрова різноманітність художнього стилю

Художній стиль реалізується через систему жанрів, кожен із яких має свої структурні, мовні та функціональні особливості.

Глибоке розуміння жанрової диференціації – ключ до ефективного аналізу художнього тексту, розвитку власного мовлення та критичного мислення.

Епос

Епос – це об’єктивне зображення подій, явищ, характерів, що розгортаються у просторі й часі.

Основна риса – наративність, тобто розповідь про події з чітким сюжетом, персонажами та конфліктами.

Роман

Обсяг: найбільший серед епічних жанрів (від 100 сторінок).

Структура: поділ на розділи, багатолінійний сюжет.

Характеристика:

Глибокий психологізм.
Історичний, соціальний або філософський контекст.
Розвиток персонажів у динаміці (від зміни світогляду до трансформації особистості).

Приклад: “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного – роман з гострою соціальною проблематикою.

Практика: при аналізі роману звертай увагу на:

Авторське ставлення (пряма/опосередкована оцінка).
Зміщення фокусу оповіді (внутрішній монолог, поліфонія, всезнаючий наратор).
Символи (предмети, події, імена, простір).

Повість

Обсяг: менший за роман, але більший за оповідання.

Особливість: один сюжетний стрижень, лінійний розвиток подій.

Приклад: “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського – повість, яка поєднує етнографію з філософією буття.

Практика: при створенні або вивченні повісті:

Досліджуй єдність простору і часу.
Працюй з внутрішніми конфліктами героїв.

Новела

Особливості:

Концентрованість, несподівана розв’язка.
Один емоційно напружений епізод.

Стиль: лаконічність, стислість, гранична інтенсивність подій.

Приклад: “Intermezzo” М. Коцюбинського – новела, де важливу роль відіграють пейзаж і символіка.

Інсайт: новела – ідеальний жанр для тренування образності в короткому обсязі.

Оповідання

Відмінність від новели:

М’який розвиток подій.
Часто відсутній кульмінаційний вибух.

Фокус: опис окремої події чи рис характеру героя.

Приклад: “Маленький принц” А. де Сент-Екзюпері – оповідання-філософія.

Практична порада: підходить для коротких форм творчого письма або шкільних творів.

Уникай багатосюжетності – обирай одну ідею й розкривай її максимально.

Лірика

Поезія як особливий тип мовлення

Ключова риса – суб’єктивність: передача внутрішніх переживань, емоцій, станів.

Структурні елементи:

Ритм і рима (або їхня відсутність).
Стислий обсяг, висока концентрація сенсів.

Приклади жанрів: елегія, сонет, ода, пісня, вірш-притча.

Цінність поезії:

Формує мовне чуття.
Розвиває асоціативне мислення.

Інсайт: читання поезії вголос розвиває відчуття темпу, інтонації, ритміки мови.

Засоби емоційного впливу

Епітети: “срібна тиша”, “світлий біль” – створюють емоційне забарвлення.

Метафори: суть лірики – метафоричне мислення (наприклад: “серце в полум’ї”).

Анафора, повтор: підсилюють емоційний ефект, ритмічну чіткість.

Інструкція:

Знаходь ключові тропи.
Аналізуй, які почуття вони викликають.
Визнач, як співвідноситься форма (звукове оформлення) зі змістом.

Драма

Драматичні твори призначені для сценічного втілення, отже, текст орієнтований на дію й діалог.

Мова персонажів

Ознака: індивідуалізована – кожен герой має власний стиль мовлення.
Функція: розкриття характерів, соціального становища, внутрішніх конфліктів.
Приклад: у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн” мовлення персонажів чітко окреслює їхнє становище – від пихатого багатія до безправного наймита.

Драматичні репліки й ремарки

Репліка – основний засіб розгортання сюжету.
Ремарка – інструкція для режисера й актора; вказує на міміку, тон, інтонацію, емоційний стан.
Практична порада: при роботі з драмою читай її в ролях – це допомагає зрозуміти інтонацію, підтексти, логіку дії.

Публіцистика з елементами художності (межові жанри)

Приклади: есе, нарис, колонки, літературні репортажі.

Мета: донести факт чи ідею через образне мовлення.

Засоби:

Живі приклади.
Діалоги.
Мовна виразність.

Приклад: публіцистика О. Забужко часто містить художні елементи: метафори, алюзії, образи.

Інсайт: це найперспективніший жанр для сучасних блогів, есе, колонок у ЗМІ – водночас інформативний і емоційно залучений.

Художній стиль у дитячій літературі

Мета: не лише розважати, а формувати базові цінності, мовні навички, емоційний інтелект.

Особливості:

Простота сюжету, чітка мораль.
Яскраві образи, казкові елементи.
Часто – римоване мовлення.

Приклад: література Лесі Вороніної, Всеволода Нестайка – яскравий приклад адаптації художнього стилю для дітей.

Поради авторам:

Уникай моралізаторства.
Створюй живих персонажів із вадами та сильними сторонами.
Введи гру, ритм, повтори – це підвищує запам’ятовування.

Жанрова різноманітність художнього стилю – це гнучкий інструмент впливу на свідомість, емоції та уяву.

Розуміння відмінностей між жанрами – це не лише про теорію, а про практику: ефективне читання, глибоке письмо, критичне мислення.

Використовуй цю класифікацію як базу для створення змістовних творів, аналітичних текстів і розвитку мовленнєвої культури.

Художній стиль у різних видах мистецтва

Художній стиль мовлення – не обмежується літературою.

Це універсальний інструмент творення образів, передачі емоцій та формування естетичного досвіду.

Він виявляється в театрі, кінематографі, музиці, живописі та інших формах мистецтва – через слово, звук, зображення, рух.

Нижче – приклади й практичні пояснення, як саме художній стиль реалізується в різних мистецьких формах.

Література

Література – першоджерело художнього стилю.

Саме тут він найповніше розкриває свої можливості через мовні засоби всіх рівнів – від лексики до композиції.

Основні риси:

Образність: автор створює яскраві картини завдяки епітетам, метафорам, порівнянням.
Наприклад: “Стоїть гора високая, попід горою гай” (Т. Шевченко).
Індивідуальний стиль автора: мова творів Ліни Костенко відрізняється лаконізмом і філософічністю, а у Валерія Шевчука – складною синтаксичною структурою.
Психологізм: через мовлення персонажа передається внутрішній стан (приклад – “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського).

Практичні поради:

При аналізі художнього твору звертайте увагу на мовні засоби, емоційне забарвлення та структуру оповіді.
Для написання власних творів – спробуйте передати образ не прямо, а через порівняння, емоцію, діалог.

Театр

Театр – це поєднання художнього слова й дії.

Тут художній стиль реалізується через діалоги, монологи, міміку, інтонації, декорації.

Конкретні особливості:

Мова персонажів має бути не лише образною, а й відповідати їхній ролі, соціальному стану, характеру.
Наприклад: персонажі Івана Котляревського говорять побутовою, насиченою діалектизмами мовою.
Ремарки – важливий стилістичний елемент: описують емоційний стан, рухи, обстановку.
Наприклад: “зі злістю, повільно наближаючись”.

Практичний інсайт:

У шкільному театрі чи аматорських постановках працюйте над інтонацією, жестами і драматичною паузою – це підсилює художній ефект.
Автор п’єси повинен володіти не лише мовою, а й режисерським мисленням – уявляти сцену як живу.

Кіно

У кінематографі художній стиль мови трансформується у сценарій і згодом – у візуальну форму.

Слово – лише одна зі складових поряд із зображенням, музикою, монтажем.

Особливості стилю в кіно:

Діалоги мають бути природними, але емоційно насиченими.
Приклад: фільми Т. Тарковського, С. Параджанова – філософські тексти у візуальних образах.
Голос за кадром, цитати, інтертитри – текстові елементи художнього стилю у фільмі.
Сценарій як літературна основа – вимагає лаконізму, ритму, продуманого конфлікту.

Практичні рекомендації:

Пишучи сценарій – уникайте надмірної описовості, діалоги мають звучати живо.
Аналізуючи фільм – звертайте увагу не лише на візуальне, а й на лінгвістичні засоби: метафори у репліках, ритмічність мови, символіку назв.

Образотворче мистецтво (екфразис як форма художнього мовлення)

Екфразис – це словесний опис твору мистецтва, який сам по собі є художнім текстом.

Його мета – викликати уяву й емоцію, донести візуальне через слово.

Конкретні приклади:

Опис картини “Дівчина з перловою сережкою”: “Її погляд мовчазний, поглинаючий. Синій тюрбан – мов ніч, що обіймає золоте світло її шкіри”.
Екфразис використовують поети, мистецтвознавці, письменники (наприклад, М. Гоголь у “Портреті”).

Практична користь:

Розвиває мовленнєву уяву – чудова вправа для учнів: дайте картину і запропонуйте написати до неї опис-екфразис.
Використовується у музеях, каталогах, лекціях – підсилює сприйняття мистецтва.

Музика і лірика пісень

У піснях художній стиль поєднує поетичне слово й музичну емоцію.

Лірика – це форма емоційного висловлення через ритмічне, образне мовлення.

Особливості:

Рима, ритм, алітерація – основні поетичні засоби.
Символізм: слово викликає не тільки пряме, а й емоційно-асоціативне сприйняття.
Наприклад: “Червона рута” – це не просто квітка, а символ кохання, мрії.
У сучасній музиці – нові форми: слем, реп, spoken word – тут художній стиль адаптується до нових форматів.

Поради для практики:

Для розвитку власного мовлення слухайте тексти пісень з поетичним наповненням (Океан Ельзи, Бумбокс, Костенко у музиці).
Створюйте власні ліричні тексти – це формує чуття мови, ритму, художньої міри.

Художній стиль як засіб формування національної свідомості

Роль літератури в становленні української мови

Художня література є не лише формою мистецтва, а й потужним інструментом мовного розвитку нації.

Упродовж століть саме письменники формували, збагачували і кодифікували українську мову в художньому стилі, часто в умовах заборон та утисків.

Конкретні факти:

Іван Котляревський у “Енеїді” (1798) заклав підвалини нової української літературної мови – живої, народної, емоційно насиченої.
Тарас Шевченко не просто писав українською – він перетворив мову на символ опору, духовного відродження та ідентичності.
В умовах русифікації XIX-XX ст. література залишалася єдиним простором легітимного існування української мови.

Практичний висновок: художній стиль у літературі не лише передає думки, а створює мовний простір, у якому формується відчуття спільної культури, історії й мови.

Робота з українськими художніми текстами в освіті – це не просто урок літератури, а формування мовної стійкості нації.

Мова художніх творів як носій культурної пам’яті

Художній текст – це архів: він зберігає мовні, побутові, ментальні й історичні коди нації.

Через художню мову передається:

унікальна лексика доби (наприклад, “хата”, “шинок”, “кобзар”),
реалії життя (у творах Панаса Мирного, Марка Вовчка, Лесі Українки),
моделі світосприйняття (національні цінності, героїчні та моральні ідеали).

Інсайт: коли художній стиль відображає національну традицію – це вже не просто естетика, а форма несвідомої освіти. Читаючи твори, дитина чи дорослий вбирає в себе історичну тяглість.

Приклад: у романі “Чорна рада” Пантелеймона Куліша мова слугує точним відтворенням козацької доби – лексика, синтаксис, інтонації працюють як історико-культурний “портал”.

Образність як інструмент формування ідентичності

Художній стиль впливає на емоції та уяву, створює систему образів, із якими людина ототожнює себе.

Образ – це те, що закарбовується в пам’яті, формує асоціації, викликає емоції.

Функції образності у формуванні ідентичності:

Моделювання ідеалів: герої української літератури – не просто персонажі, а приклади морального вибору (Стефаник, Кобилянська, Франко).
Емоційна прив’язка до мови: образна мова приваблює, мотивує вивчати мову не через примус, а через відчуття краси.
Позитивне закріплення національного образу: “садок вишневий коло хати” – не лише поетичний рядок, а синонім до “мого дому”, “мого коріння”.

Порада: використовуйте образні вислови, цитати з української літератури в повсякденному мовленні, публічних виступах, дописах – це зміцнює колективну ідентичність і створює культурну згуртованість.

Художній стиль і сучасність

Тенденції розвитку художнього мовлення

Сучасна художня мова динамічна, відкриває нові горизонти.

Вона:

активно інтегрує розмовні елементи – для наближення до читача;
дозволяє авторську стилізацію – письменник сам “творить” свою мову;
демонструє мовну сміливість – експерименти з лексикою, синтаксисом, ритмом.

Приклади:

Софія Андрухович у романі “Фелікс Австрія” комбінує архаїзми з сучасною прозою;
Сергій Жадан у “Інтернаті” працює з граничною лаконічністю й метафорикою, притаманною публіцистичному стилю.

Тренд: cьогодні художній стиль – це не канон, а гнучкий інструмент, який адаптується до швидкоплинного ритму епохи.

Використання художнього стилю в соцмережах, блогах, фанфіках

Художній стиль вийшов за межі книжок.

Він активно функціонує:

у постах і сторіс, які передають емоції, створюють настрій;
у літературних блогах, де автори створюють коротку прозу, поезію, есе;
у фанфіках – аматорських творах, де художній стиль поєднується з популярною культурою.

Факт: pа даними досліджень (2022, “ЛітАкцент”), понад 40% молодих українців щомісяця читають художній контент не в книгах, а в соцмережах (Instagram, TikTok, Telegram-канали, Wattpad).

Порада: підтримуйте і поширюйте якісний українськомовний художній контент в інтернеті – лайком, репостом, коментарем. Це – участь у творенні культурного простору.

Зміни стилістичних норм у сучасному мистецтві

Сучасний художній стиль демократизується.

Головні зміни:

розширення допустимих мовних форм – діалекти, сленг, суржик в авторському задумі;
зникнення жорсткої межі між стилями – гібридність, міжжанровість, “стилістичне розмиття”;
переосмислення тем і контекстів – постмодернізм, іронія, гра з читачем.

Приклади:

У романах Любка Дереша або Ірени Карпи поєднуються філософська глибина з мовною провокацією.
У поезії Катерини Калитко – поєднання класичної лексики з урбаністичною образністю.

Інсайт: немає “правильної” художньої мови – є мова, яка працює на емоцію, сенс і вплив.

Завдання читача – не шукати помилок, а розпізнати задум.

Художній стиль у позашкільній освіті

Чому це важливо

Позашкільна освіта – простір, де дитина розвиває не лише знання, а й творчі, комунікативні та емоційно-ціннісні навички.

Саме художній стиль мовлення є основою для формування таких компетентностей, як уява, естетичне мислення, емоційний інтелект і мовленнєва виразність.

Роль художнього стилю в гуртках позашкільної освіти

1. Літературна творчість:

Написання казок, оповідань, поезій – ключовий інструмент для розвитку образного мовлення.
Створення діалогів, есе, розповідей із використанням художніх засобів: метафор, епітетів, порівнянь, персоніфікацій.

2. Театральні та драматичні гуртки:

Робота над інтонацією, логікою мовлення, передачею емоцій через мову.
Вивчення реплік, ремарок і контекстів дає змогу глибше зрозуміти функції художнього мовлення.

3. Журналістика і блогерство:

Художній стиль використовується для створення авторських заміток, нарисів, інтерв’ю, де важлива не тільки інформація, а й її подача.
Практичне завдання: написати художній нарис про улюбленого викладача або подію в закладі.

4. Медіаграмотність та відеоблоги:

Навчання монологічному мовленню з художнім забарвленням.
Озвучення відео та презентацій у стилі “живої літератури” – цікаво, образно, доступно.

5. Військово-патріотичні гуртки (“Джура”):

Робота з текстами про історичних героїв, створення художніх оповідей, легенд, переказів.
Публічні виступи з використанням образного мовлення, що впливає на свідомість аудиторії.

Практичні інструкції для педагогів

Під час аналізу художніх текстів: акцентуйте не лише на сюжеті, а й на мовних засобах – які образи створює автор, якими словами.
Створення завдань: замість звичайного “написати твір”, сформулюйте як “напиши розповідь з використанням 3 метафор, 2 епітетів і 1 гіперболи”.
Тренування інтонації: дайте учням текст і завдання прочитати його у 3 емоційних режимах – спокійно, урочисто, схвильовано.
Ігри на розвиток стилістичного чуття: наприклад, гра “Знайди образ”, де вихованці шукають художні засоби у випадкових реченнях.

Результати та ефекти

Гуртківці краще формулюють думки, володіють мовою, яскраво презентують себе.
Зростає зацікавлення читанням та літературною творчістю.
Підвищується мовна і культурна свідомість дітей.
Розвивається самовираження через текст, відео, публічний виступ.

Порівняння художнього стилю з іншими стилями

Ознака	Художній стиль	Науковий стиль	Публіцистичний стиль	Офіційно-діловий стиль	Розмовний стиль
Мета	Вплинути на уяву, почуття, створити образ	Передати точні знання, факти, логіку	Вплинути на думку, переконати	Повідомити, зафіксувати домовленості	Спілкування в побуті
Сфера вживання	Література, мистецтво, театр, блоги	Освіта, наука, дослідження	ЗМІ, публічні виступи	Документи, інструкції, заяви	Побутове спілкування
Мовні засоби	Метафори, епітети, ритм, образи	Терміни, формули, логічна послідовність	Поєднання логіки та емоцій, заклики	Канцеляризми, стандартні формулювання	Просторіччя, емоційні вигуки, зменшувальні форми
Стиль подачі	Образно-емоційний, індивідуалізований	Строго-логічний, об’єктивний	Виразний, переконливий	Чіткий, стандартизований	Вільний, іноді неструктурований

Інсайти

Художній стиль найближчий до публіцистичного – обидва можуть містити емоційність і суб’єктивність, але художній стиль створює образ, а публіцистичний – аргумент.
Науковий стиль уникає емоцій, а художній їх створює – це антиподи за впливом.
Розмовний стиль – джерело мовного матеріалу для художнього (особливо в діалогах).
Офіційно-діловий стиль найменш придатний для творчості, проте навіть у документах можна знайти стилізацію художнього стилю (наприклад, в урочистих промовах або резюме).

Практичні поради

Для гуртківців: тренуйтеся переписувати один і той самий текст у різних стилях – це розвиває гнучке мовлення.
Для педагогів: у завданнях просіть визначити стиль тексту, пояснити вибір, ідеально – порівняти з іншим.
Для авторів: експериментуйте на межі стилів – художній і науковий, художній і публіцистичний часто об’єднуються у сучасних жанрах (есе, репортаж, художньо-наукова проза).

Підсумок: розуміння особливостей художнього стилю та вміння порівнювати його з іншими – ключ до глибшого аналізу текстів, розвитку критичного мислення і творчого самовираження дитини.

Позашкілля – ідеальне середовище для практичного закріплення цих навичок через гру, творчість, драму, діалог.

Висновки

Підсумок основних положень

Художній стиль – це не просто форма подачі інформації, а складний і багаторівневий інструмент мовної виразності, який поєднує естетику, емоції та зміст.

Його ключові характеристики:

Образність – базується на активному використанні тропів: метафор, епітетів, порівнянь, які створюють в уяві читача емоційно насичені картини.
Індивідуалізованість мовлення – авторський стиль, мова персонажів, унікальні лексичні й синтаксичні конструкції.
Функціональна багатогранність – художній стиль одночасно інформує, впливає на емоції, формує естетичний досвід та цінності.

На відміну від публіцистичного чи наукового стилів, художній не націлений на фактичну точність чи переконання, але через образ – передає глибину людського досвіду та складні психологічні стани.

Значення художнього стилю в культурі

Художній стиль виконує фундаментальну роль у збереженні національної ідентичності, історичної пам’яті та культурного коду:

Через мову художніх творів відтворюється дух епохи (напр., роман “Хіба ревуть воли…” – документ часу в художній формі).
Літературна мова стала основою сучасної української мови – зусилля Шевченка, Франка, Лесі Українки були не лише мистецькими, а й мовотворчими.
Художній стиль стимулює критичне та образне мислення, розвиває уяву, емоційний інтелект, емпатію – ключові навички XXI століття.

Мова художнього твору – це зашифрований соціокультурний код, який майбутні покоління можуть “прочитати” лише за умови високої мовної культури.

Перспективи дослідження

У сучасному контексті художній стиль потребує нових підходів до аналізу, зокрема в умовах діджиталізації та зміни читацьких практик:

1. Цифрова трансформація художнього мовлення:

Нові жанри (фанфіки, інтерактивна проза, сторітелінг у соцмережах) потребують адаптації стилістичного аналізу до мультимедійного контексту.
Практична порада: при вивченні художнього стилю включати до аналізу текстів Instagram-поезію, TikTok-лірику, цифрову драму тощо.

2. Кросдисциплінарність:

Дослідження художнього стилю на перетині з психологією, нейроестетикою, когнітивною лінгвістикою відкриває нові горизонти: як слово формує емоцію, рішення, поведінку.

3. Педагогічна перспектива:

Варто оновлювати підходи до викладання стилістики: аналізувати тексти не лише класиків, а й сучасних авторів, інтегрувати творчі завдання, міжпредметні проєкти.

У позашкільній освіті ефективно працює метод “творчого аналізу”: вихованець не просто ідентифікує тропи, а трансформує текст, створює власну інтерпретацію або варіацію.

Підсумок: художній стиль – не лише форма, а змістовна й ціннісна основа культури.

Його вивчення формує мовну компетентність, естетичний смак і глибоке розуміння людини.

Саме через художній стиль мова досягає своєї найвищої точки – мистецтва.

Якщо потрібно – можу продовжити текст або доповнити методичними матеріалами.